Видовище, -ща, с. Зрѣлище.
Дослуха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. = дослухуватися. Еней похнюпивсь, дослухався — Сивила що йому верзла.
Замі́ркуватий, -а, -е. О хлѣбномъ зернѣ: щуплый, мелкій. Але сюю року заміркувате жито: таке дрібне, шо не знаю, шо то копа й видасть. Заміркувата пшениця.
Ле́лька, -ки, м. = лельо.
Натурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Побезпокоиться много.
Никання, -ня, с. Шатанье, хожденье, блужданье съ мѣста на мѣсто.
Осуга, -ги, ж. На поверхности жидкости плавающіе слои жира, налетъ на водѣ, ржавчина на водѣ. Як наллєш м'ясний горщик водою, то на воді й виступе осуга. Червоніла, як залізна осуга, поверх води. Ум. осужка.
Перепивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перепити, -п'ю, -п'єш, гл. 1) Выпивать, выпить за чье здоровье, желая кому счастья. Насипає горівки у порцію і перепиває до всіх людей з словами: «Дай вам, Боже, здоров'я!» 2) — кому що. На свадьбѣ: выпивая рюмку, дарить что либо новобрачнымъ. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! Що маю-перепиваю, щастя долі не вгадаю. Ой ішла дівка Мар'єчка із своїми дружечками; насупротив її батенько її з повненькими кубочками. «Перепий, донечко, перепий, Мар'єчко, із своїми дружечками». Ой за жалощами за великими перепою не брала. 3) Перепивать, перепить, выпить больше кого. А пити, так не переп'є його й Данилка, що в того пана.
Припудити, -джу, -диш, гл.
1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох.
2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.
Смутувати, -ту́ю, -єш, гл. = смуткувати. Я молода смутую.
