Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Заметуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Засуетиться.
Заміша́ти Cм. замішувати.
Ламаний, -а, -е. Ломаный, переломленный. Назбірали останків ламаного (хліба) сім кошиків.
Низовий, -а, -е. 1) Расположенный по нижнему теченію рѣки.
2) = низовка. У Кухаренка: Юго-западный вѣтеръ. Низовий вітер відки не повійне, то самим долом котиться.
Попововтузатися, -жуся, -зишся, гл. Повозиться много. Багато треба коло того ледачого попововтузатися.
Попсувати, -псую́, -єш, гл. Испортить. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Запаски мої найкращі попсували.
Поштукувати, -ку́ю, -єш, гл. = пошуткувати.
Тухнути, -ну, -неш, гл. Спадать, опадать (объ опухоли).
