Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл.
1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила.
2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки.
Гриза́чка, -ки, ж. Рѣпа. Brassica rapa L.
Дима́н, -ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. 2) Названіе вола темно-коричневаго цвѣта.
Лубува́тий, -а, -е. Похожій на луб. Лубуваті овчини.
Окоренок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі.
Придавити Cм. придавлювати.
Скибчастий, -а, -е. Съ продольными углубленіями снаружи (о плодахъ). Скибчаста диня.
Слизик, -ка, м. = слиж 2.
Умилосердствоваться, умилостивиться Сусе, Сину Божий, відпусти нам гріхи; а умилосердися над нами.
Хавчура, -ри, ж. = хавка 1.
