Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Драбиня́к, -ка́, м. 1) = драбчастий віз. 2) Очень худая лошадь.
Дри́ндати, -даю, -єш, гл. О лошади: бѣжать рысью.
Згра́я, -раї, ж. Толпа, скопи ще; шайка. За ним, було, ціла зграя людей: і охотничі, і псарі, і доїжджачі. Кидав п'яній зграї золоті червінці.
Капник, -ка, м. Въ плугѣ то-же, что и ужва. Придолоб плуга причіплений капником до колісниць.
Крутанина, -ни, ж.
1) Суетня, хлопоты. Там така крутанина, що ну: все тілько там підмети, там застели та принеси.
2) Путаница.
Любля́та, -ля́т, с. мн. = люб'ята.
Панщанин, -на, м. Крѣпостной человѣкъ.
Самотріть Самъ третей, я и еще двое. втвори мені ворота! Бо я іду самотріть на вечерю, на обід.
Тиль-тиль, нар. Чуть-чуть.
