Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурівник

Бурівник, -ка, м. Раст. Centaurea scabiosa. Шух. І. 21.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРІВНИК"
Дніпря́нщина, -ни, ж. Мѣстность при Днѣпрѣ.
Дотьо́пати, -паю, -єш, сов. в. дотьо́пкати, -каю, -єш, гл. Добрести. Поки то дотьопкається до села.
Злукавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться лукавымъ, хитрымъ. Запаніє, злукавіє, то все одно що і вмерла. Св. Л. 63.
Микито́новий, -а, -е. Демикитоновый.
Підвладний, -а, -е. Подвластный. Харьк. у.
Піскозоба, -би, ж. Рыба. Cobitis taenia. Вх. Пч. II. 19.
Позауш гл. = позавуш. Желех.
Попутати, -таю, -єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. І. 269.
Уводини, -дин, ж. 1) Введеніе въ церковь родильницы послѣ шести недѣль. Чуб. VI. 401. 2) = вивід 4. О. 1862. IV. 37. Cм. вивід 3 и 4.
Шелепотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.