Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтувати

Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. ХXIII. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Архи́мниця, -ці, ж. Шарлатанка. Харьковъ.
Де́ся нар. Гдѣ ни, откуда ни. Деся взялася да із моря синя хвиля. Мет. 101.
Маги́чний, -а, -е. Магическій. Радюк ледві видержував магичну силу тих очей. Левиц. Пов. 252.
Мізкува́ння, -ня, с. Размышленіе. К. ЧР. 237.
Пагоння, -ня, с. соб. отъ пагін.
Розвертувати, -тую, -єш, гл. = розвертати. Иди на річку пери, не розгортуючи, не розвертуючи. Чуб. V. 739.
Старчота, -ти, ж. соб. Нищіе. І наша темна старчота, ради тієї ледащиці горілки, бренчишь їм на кобзах усячину. К. ЧР. 32.
Торгнути, -ну, -неш, гл. Дернуть. Шейк.
Фацерність, -ности, ж. Вороватость. Желех.
Цівкун, -на, м. Птица зуекъ, Charadrius. Вх. Пч. II. 9.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.