Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтувати

Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. ХXIII. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Задму́хати, -хаю, -єш, гл. Задуть.
Зво́нтпити, -плю, -пиш, гл. = звомпити. К. ЧР. 371.
Картниця, -ці, ж. Картежница.
Козинячий, -а, -е. = козиний.
Кушнірка, -ки, ж. 1) Промыселъ овчинниковъ, скорняковъ. 2) Жена скорняка. Желех.
Обмірання, -ня, с. Летаргія.
Обрати Cм. обірати.
Перепал, -лу, м. 1) Пережженый кирпичъ. 2) ? Ізойди собі, (хворобо), од раба божого на чорнії луга, на перепали, де буйний вітер свистав. (Заклинаніе). КС. 1883. VII. 587.
Скінчитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. 1) Окончиться. 2) Скончаться. Постій, милий, не женися: ще ж я не скінчилась. Н. п.
Скорувати, -ру́ю, -єш, гл.дерево. Снимать съ дерева кору. Вх. Лем. 166.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.