Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунтувати

Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. ХXIII. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНТУВАТИ"
Багаччати, -ччаю, -єш, гл. = багатшати.
Бендюх, -ха, м. 1) Брюхо. Угор. 2) мн. Бендюхи = колішня. Шух. І. 165.
Верінка, -ки, ж. = вереня. Лягають спати, а вкриваються сіраками чи якою верткою. Шух. І. 216.
Дрібо́чок, -чка, м. Ум. отъ дрібок.
Непідхільність, -ности, ж. Неуступчивость, непокорность. Левиц. І. 307.
Парубчук, -ка, м. = парубчак.
Помочка, -ки, ж. Ум. отъ поміч.
Приплентач, -ча, м. Пришлецъ, бродяга. І хто? Троянець, голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Ен. IV. 40.
Розноситися 1, -шуся, -сишся, сов. в. рознестися, -суся, -сешся, гл. Разноситься, разнестись, разлетѣться. Піра по лугах рознеслося. Чуб. V. 17.
Шептуня, -ні, ж. Знахарка, пришептывающая.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНТУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.