Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буркотати

Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Бігунець, -нця, м. 1) Ум. отъ бігун. 2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. І. 116. 3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. Ум. бігунчик.
Віддати, -ся. Cм. віддавати, -ся.
Ліниві́ти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться лѣнивымъ. Желех.
Навтина́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Отрубить (во множествѣ). 2) Наурѣзывать.
Підписуватися, -суюся, -єшся, сов. в. підписа́тися, -шу́ся, -шешся, гл. 1) Подписываться, подписаться. 2) Давать письменное обязательство. Підписалось сорок тисяч під турчином жити. Макс.
Пригана, -ни, ж. = догана. Дала-'с ми, миленька, дала-'с ми пригану, же я є'м не варта за файку дугану. Гол. II. 221.
Прижовтий, -а, -е. Желтоватый. Вх. Зн. 55.
Пужак, -ка, м. = пужално. Вх. Зн. 57.
Розверещатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Раскричаться.
Чечуватися, -чуюся, -єшся, гл. = цятатися. Орішками чечуватися, вишеньками забавлятися. Чуб. III. 292.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРКОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.