Віджимати, -маю, -єш, сов. в. віджати, відіжму, -меш, гл. Выкручивать, выжимать, выжать мокрое бѣлье. А дівка — чорнявка порається у другій хаті — віджимає сорочки. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки.
Запада́ти, -до́ю, -єш, сов. в. запасти, -паду, -де́ш, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. бодай їх слід запав! Пожеланіе смерти. 2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. 3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. 4) О солнцѣ: заходить зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. 5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза ти в могилу мою западає. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає... наче думка яка важка запала їй в голову. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав.
Наймитчу́к, -ка́, м. Нанятый для услугъ мальчикъ. Послав наймитчука по горілку.
Невмивака, -ки, ж. Неумытый. Замурзаний грязею невмивака.
Обух, -ха, м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — Cм. ґельґів, топірець. Мов собаку уб'ють обухом. Ум. обушок.
Пийка, -ки, ж. пт. = піщак.
Припай, -паю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегамъ и водой.
Пройдисвіт, -та, м. Пройдоха, авантюристъ. Да ме лай мене, моя матінко, ніколи ні за що, полюбила пройдисвіта, превелике ледащо.
Струк, -ка, м.
1) Струкъ. Бобові струки.
2) Початокъ у кукурузы. Ум. стручо́к, стручечок.
Тіпання, -ня, с.
1) Трясеніе, дрожаніе.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: тіпання. Отдѣленіе кострики отъ конопли или льва, трепаніе. Ум. тіпаннячко.
