Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

буркотати

Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 112.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУРКОТАТИ"
Відшкварити, -рю, -риш, гл. 1) Оттопить (о салѣ). 2) Выдрать, выпороть. Мир. ХРВ. 53. Було ні за що батожжам одшкварить. Рудч. Ск. II. 204.
Водник, -ка, м. пт. приморская ласточка, Sterna hirundo. Вх. Лем. 400.
Дошива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Дошивать, дошить.
Жабеня́, -ня́ти, с. Лягушенокъ. Туди, — аж там жабенята. Грин. І. 32. Ум. жабеня́тко, жабеня́точко.
Заколиха́ти, -ся. Cм. заколи́хувати, -ся.
Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. АД. І. 114. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать. Рудч. Ск. І. 118.
Покороткий, -а, -е. Коротковатый. Покоротка свита. Н. Вол. у.
Понакидати, -да́ю, -єш, гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.
Попідсолоджувати, -джую, -єш, гл. Подсластить (во множествѣ).
Робітонька, -ки, ж. Ум. отъ робота.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУРКОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.