Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунчати

Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати. Вх. Уг. 229.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧАТИ"
Жоно́ха, -хи, ж. = жінка. Взяв я жоноху — чисшу водоху, взяв я сватове — з моря ракове. Чуб. ІІІ. 116.
Засту́па, -пи, ж. Защита. Левч. 47.
Заторопи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Сбить съ толку. Напались на мене, заторопили зовсім. О. 1862. VII. 44.
Змаліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться. Желех.
Кремінний, -а, -е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная! Мет. 37.
Раврик, -ка, м. = равл. Лохв. у.
Розанець, -нця, м. = вергун. МУЕ. III. 3.
Розгорювати, -рю́ю, -єш, гл. = розгорити. Він собі й хату розгорював. Г. Барв. 5.
Шепотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = шептатися. Молодиці шепоталися довгенько собі. МВ. (О. 1862. І. 84). Шепочеться з калиною о давній годині. Шевч. 438.
Щербанець, -нцю, м. Раст. Hyoseris foetida. Вх. Пч. II. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.