Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунчати

Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати. Вх. Уг. 229.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧАТИ"
Вертіння, -ня, с. 1) Вертѣніе. 2) Сверленіе.
Герун, -на, м. 1) Волъ съ короткими тупыми рогами. Лохв. у. 2) Кувшинъ съ отбитымъ верхомъ. Лохв. у.
Докоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. докори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Мет. 390. Прийшов докорити світові за гріх. Єв. І. XVI. 8.
За́городище, -ща, м. Мѣсто, гдѣ была загорода (Cм.) Черк. у.
Клякати, -ка́ю, -єш с. в. кля́кнути, -кну, -неш, гл. Становиться, стать на колѣни. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. Гол. І. 237. Клякни, клякни, жено моя, буде стята гловка твоя. Гол. І. 172.
Овід, о́вода, м. Оводъ.
Порання, -ня, с. = поранина. Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють. Шевч. 151.
Проклінниця, -ці, ж. Та, которая проклинаетъ. Гн. II. 126.
Рострудити, -джу, -диш, гл. Раздавить, наѣхавъ. Мою сестру коні рострудили. Лебед. у.
Хапливий, -а, -е. Поспѣшный, торопливый. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.