Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бунчуковий

Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку. 2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові. Котл. Ен. ІІІ. 67.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧУКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУНЧУКОВИЙ"
Бабрун, -на, м. = бабриська. Вх. Пч. II. 26.
Возичок, -чка, м. Ум. отъ віз.
Дранта́вий, -а, -е. = дрантивий. Гол. II. 466.
Дряпну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Царапнуть.
Загоря́нин, -на, м. Живущій за горой. Аф.
Контувати, -ту́ю, -єш, гл. = контентувати.
Морга́ння, -ня, с. Морганіе, миганіе.
Повелівати Cм. повеліти.
Суворий, -а, -е. Суровый, строгій.
Тапчанників, -кова, -ве Принадлежащій мастеру, дѣлающему тапчани. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУНЧУКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.