Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білочник

Білочник, -ка, м. Раст. Potentilla anserina. Вх. Пч. II. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 67.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОЧНИК"
Гнилка, -ки, ж. = гнилиця. Желех.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Задрі́паний, -а, -е. Запачканый, забрызганый грязью; неряшливый. Моя хазяйка замітає мене задріпаним віником. Чуб. І. 45.
Зама́ритися, -рюся, -ришся, гл. Замечтаться, забрать себѣ въ голову.
Лабиринт, -ту, м. Лабиринтъ. Блукав... у лабиринті мрій без вороття. К. НС. 81.
Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.
Понайбільше нар. По большей части. Вх. Лем. 453.
Похарамаркати, -каю, -єш, гл. = похамаркати.
Роздрух, -ха, м. = розрух.
Шумела, -ли, ж. = шумелинє. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.