Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Захожалый, -а, -е. прил. Захожій.
Зби́тниця, -ці, ж. ? Збитниця б тебе побила!
Наси́нювати, -нюю, -єш, сов. в. насини́ти, -ню́, -ниш, гл. Насинивать, насинить.
Незмислений, -а, -е. Безсмысленный. Мали вони нас за скот незмислений.
Підбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. підбити, підіб'ю, -єш, гл.
1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги.
2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита. він лисом підшитий, псом підбитий. Хитеръ какъ лисица, золъ какъ собака.
3) О тѣстѣ: 4) Окучивать, окучить (растенія). Дівчата... тютюн підбивали. Я вдень, до обід, гурки підбивала.
5) Покорять, покорить, подчинить, поработить.
Потухати, -ха́ю, -єш, сов. в. потух(ну)ти, -хну, -неш, гл. Потухать, потухнуть.
Ранник, -ку, ж. Раст. a) Lysimachia vulgaris L. б) Paris quadrifolia L. в) Plantago major L. г) Scrophularia aquation L. д) Vincetoxicum officinale L. е) иногда — Convallaria majalis L., но болѣе правильно названіе этого растенія — конвалія.
Рідня, -ні, ж. Родня, родственники. Хочу бути вам ріднею: будь ти тещею моєю. Рідні — край Божа мати, та ні в кого обкочувати.
Скіцнути, -цну, -неш, гл. = скікнути.
