Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревне

Ревне нар. 1) Горестно, горько, жалостно. Грин. III. 257. Ой ви, діти дрібненькії, заплачте ж ви ревне, ще й орендарь подобріє, то вам маму верне. Чуб. V. 189. Я так ревне плачу, що аж серце з мене вискакує. Федьк. 2) Искренно, сердечно, нѣжно. Хто любить ревне, жаліє певне. Ном. № 8781. Ум. ревненько. Чуб. V. 763. Ревненько заплачу. Волын. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНЕ"
Запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші. Рудч. Ск. II. 64.
Зістрі́нути, -ну, -неш и зістрі́нутися, -нуся, -нешся, гл. = зострінути, -ся.
Лежню́ха, -хи, об. = лежень 1. Желех.
Мочилинівка, -ки, ж. = мочи́ло. Покладу я колопеньку та в мочилинівку. Гол. III. 378.
Наже́ртися Cм. нажиратися.
Полурізка, -ки, ж. Четверть загона (загонъ = 5—6 десят.). Козелец. у.
Попизитися, -жуся, -зишся, гл. Побыть, надувши губы, поважничать. Шо ми ще їстимем? — «Пизи та заспи». — Які? — А такі, що понизишся та й заснеш. Богод. у.
Ріжа, -жі, ж. 1) Поляна, врѣзывающаяся клиномъ въ лѣсъ. Шух. І. 220, 211. 2) Гусеница насѣкомаго Arctia Hebe. Вх. Пч. І. 5.
Росколихати, -ся. Cм. росколихувати, -ся.
Часний, -а́, -е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВНЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.