Аа́куватий, -а, -е. Употребляющій великорусскую акающую рѣчь. Аакувата Русь.
Ада́мів, -мова, -ве. Принадлежащій Адаму. Ада́мова голова́. 1) Рисунокъ человѣческаго черепа подъ изображеніемъ креста — въ поминальныхъ граматках, на крестахъ, на дверяхъ (въ рисункѣ къ празднику Богоявленія и пр.). 2) Родъ паука. 3) Родъ мотылька: Sphinx caput mortuum. 4) Раст. Eryngium campestre L. Ада́мове ребро́, раст.: а) Thysellinum palustre. б) Valeriana dubia. Ада́мові ві́вці. 1) Верблюды. 2) Степной миражъ. Ада́мові слізки́. Водка. Чарочку-другу Адамових слізок, як казав було отець економ.
Висисати, -са́ю, -єш, сов. в. виссати, -ссу, -ссеш, гл. Высасывать, высосать. Висисає останню силу нашої землі наш ворог. На хлібові клятий жучок висиса яке зерно м'яке.
Витоплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. витопитися, плюся, пишся, гл. Топиться, вытопиться (о печи). Ой чия то хата скраю витопляється сама? Піч витопилась. Безлично: у печі вже витопилось.
Гитала, -ли, ж. Родъ гречневыхъ крупъ.
Пігнутися, -нуся, -нешся, гл. = погнутися. Калина пігнулася.
Просвітний, -а, -е. Просвѣтительный.
Ситечко, ситко, -ка, с. Ум. отъ сито.
Сподітися I, -діюся, -єшся, гл. = сподіватися. П'є п'яниця неділю, а я ся сподію. От і сподійся з його добра.
Уминати I, -наю, -єш, сов. в. ум'яти, умну, -неш, гл.
1) Выминать, вымять, измять, умять.
2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Лев уминав за сніданням ягня. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Не журиться Антін об тім: батько вмірає, а він блина вминав.
