Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревний

Ревний, -а, -е. 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Набравшись ізмалку всього, чим живе й дише селянин, він (Шевченко) підняв прості хатні розмови до високої пісні і разом зробив із них ревну, сердечну лірику і величний епос. К. (Хата).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНИЙ"
Відсуватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відсунутися, -нуся, -нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не сами вікна одсуваються. Чуб. V. 699. Одсунься геть, не підступайсь. Котл. Ен. VI. 36.
Десятолі́ття, -тя, с. Десятилѣтіе. Желех.
Закі́п, -ко́пу, м. Окопъ, окопанное мѣсто. Черк. у.
Занедба́ння, -ня, с. 1) Пренебрежете, оставленіе безъ вниманія, нерадѣніе. Защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання. К. ЧР. 134. Рідна мова, мова великих предків, пійшла в неї у занедбання. К. ХП. 114. 2)себе́ само́го. Самоотверженіе. Дух повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського. К. Бай. 144.
Засми́кувати, -кую, -єш, сов. в. засми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Задергивать, задергать. Засмикали, як циган сонце. Ном. № 10057. 2) Сбивать, сбить съ толку.
Келенька, -ки, ж. Ум. отъ келія.
Помережати, -жаю, -єш
Рамкастий, -а, -е. Съ зарубками. Вх. Лем. 459.
Розгиркатися, -каюся, -єшся, гл. Разворчаться.
Смутен, -тна, -не = смутний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.