Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ременик

Ременик, -ка Ремешекъ. Вх. Лем. 460.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 11.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕМЕНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕМЕНИК"
Ди́миниці, -ць, ж. мн. Родъ опухоли.
Ди́ндати, -даю, -єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Зарича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заревѣть. Корова... прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. І. 89.
Макові́йка, -ки, ж. = маковій 1. Желех.
Перевернути, -ся. Cм. перевертати, -ся.
Пихиць! меж. для выраженія пиханія, толканія. А він підскочив та пихиць її! Так і заноричилась. Черниг. у.
Спішити, -шу́, -ши́ш, гл. Спѣшить. Хто спішить, людей смішить. Ном. № 5581.
Стремя, мя, с. Обрывъ, крутизна, стремнина. Вх. Зн. 67. Дніпрове стремя.  
Хворий, -а, -е. Больной. Не вставай: ти хвора. Шевч. 192. Хворий лежить, та без пом'яти хліб їсть. Ном. № 8136.
Шкворінь, -ня, м. = шворінь.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕМЕНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.