Докрава́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. докра́яти, -ра́ю, -ра́єш, гл. 1) Докраивать, докроить. Крають, шевці, крають, та вже й докравають. 2) Дорѣзывать, дорѣзать.
Дуросві́тщина, -ни, ж. 1) = дуросвітство. 2) соб. Обманщики, шарлатаны. Хотів би правду людям говорити, — ведмедем дуросвітщина реве.
Дя́дя, -ді, м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Зробив дядя, на себе глядя.
Засіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. засі́сти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. 2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. 3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. 4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. 5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток.
Застанови́ти, -ся. Cм. застановляти, -ся.
Зп.. = сп..
Покудкудакати, -каю, -єш, гл. Покудахтать (о курицѣ).
Потентат, -та, м. Властелинъ, властитель, державный государь. Хоть ми собі живем у Січі просто, та нас великі потентати знають. Ненаситні владицтвом потентати.
Стратити, -ся. Cм. страчувати, -ся.
Труснути, -ну, -неш, гл. Тряхнуть.
