Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ревниці

Ревниці, -ниць, ж. мн. Ревность. Ревниці неначе гарячим залізом палили моє нутро. Стор. МПр. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 9.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНИЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕВНИЦІ"
Вимушувати, -шую, -єш, сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.
Ґарґа́ло, -ла, с. Горло. Вх. Лем. 407.
Заба́нити Cм. забанювати.
Коміронька, -ки, ж.; комірочка, -ки, ж. Ум. отъ комора.
Кощок, -ка, м. Собачка ружейная, спускъ. Шух. І. 229.
Ли́нка, -ки, ж. Веревка; корда, на которой гоняютъ лошадей.
Лу́пкати, -каю, -єш, гл. 1) Сгинаться на тонкомъ мѣстѣ (о косѣ). Желех. 2) Хлопать. Лупкати бичем. Вх. Лем. 433.
Навибіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Навибирать.
Страховинний, -а, -е. Страшный, полный ужасовъ. Се страховинна казка для малечі. К. ЦН. 169.
Торгівля, -лі, ж. Торговля. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕВНИЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.