Бульба, -би, ж.
1) Водяной, мыльный пузырь.
2) Земляная груша, Helianthus tuberosus L.
3) = картопля. Ум. бульбочка.
Дві́ста чис. = Двісті. Мали ми тоді більше як двіста бжіл.
Конозити, -жу, -зиш, гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ).
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить.
Му́ляний, -а, -е. Мозольный, натертый, нажатый.
Обповивати, -ва́ю, -єш, сов. в. обпови́ти, -в'ю, -єш, гл.
1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив.
2) Пеленать, спеленать.
Побірниці, -ниць, ж. мн. = плоскінь.
Почеревщина, -ни, ж.
1) Пухъ на брюхѣ у животныхъ.
2) Плата или угощеніе проституткѣ.
Стікатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Стекаться, стечься, сливаться, слиться. Три річечки стікалося докупи. 2) Сходиться, сойтись. Пекла б мати млинці, та не стікаються кінці. Кожух не стікається, бо вузький.
Трудящий, -а, -е. 1) = трудячий. А трудяще, а чепурне, а роботяще. Трудящий шукає долі, а доля шукає трудящого.
2) Трудовой, заработанный трудомъ. Трудяща копійка годує довіку.
Утеребити, -блю, -биш, гл.
1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки.
2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила.
