Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

руця

Руця, -ці, ж. Дѣтск. Рука, ручка. О. 1862. IX. 119.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 89.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЦЯ"
Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Безнапасний, -а, -е. Не знающій горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині. МВ. ІІ. 135.
В'юрок, -рка, м. = юрок. Чуб. VII. 409.
Казна, -ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. К. ЧР. 185. Є казна, та ніхто не зна.
Латувати, -ту́ю, -єш, гл. Накладывать лати на стропила.
Пасічити, -чу, -чиш, гл. Чистить, приготовлять новину подъ посѣвъ. Угор.
Перешалювати, -люю, -єш, гл. 1) Перекрыть вновь шелевкой. 2) Поставить изъ шелевокъ перегородку.
Стожарисько с. = стожалля. Под. г.
Тютюняка, -ки, м. Ув. отъ тютюн. Табачище. Желех.
Угаснути Cм. угасати. Угатити. Cм. угачувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.