Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручник

Ручник, -ка, м. 1) = рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧНИК"
Богородицький, -а, -е. Богородичный. богородицька трава. Раст. Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. I. 138.
Валюшень, -шня, м. = валюш. Мнж. 177.
Верзякання, -ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67.
Мили́ти, -лю́, -лиш, гл. Мылить, намыливать. Їдна шиє, друга миє, третя поливає, а четверта милом милить, п'ята помилив. Чуб. V. 395.
Остень, -ня, м. = ості. Лохв. у.
Поганкувато нар. Плоховато.
Помрітися, -мріється, гл. безл. Представиться, пригрезиться.
Старцівна, -ни, ж. Дочь нищаго.
Строкарь, -ря, м. Нанятый на срокъ рабочій. Хотин. у.
Цьмок, -ка, м. Насѣкомое Sphinx. Вх. Пч. І. 7.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.