Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручий

Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Мкр. Н. 4. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького. К. ЦП. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЙ"
А́рчик, -ка, м. Сѣдло. Морд.
Базя, -зі, ж. Дѣтск. овца, ягненокъ. О. 1862. IX. 118. Ум. базька, базічка.
Віддиха, -хи, ж. Отдыхъ. Трихи та мнихи — нема оддихи. Ном. № 10952.
Животи́на, -ни, ж. 1) Животъ. 2) Животное. Кінь пасся на волі округ хати. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист. К. ЧР. 248.
Кужелити, -лю, -лиш и кужелитися, -люся, -лишся, гл. Клубиться, кружиться. Дивлюсь, коли з-за садка дим кужелить, що й Боже! коли слухаю: бов, бов! Вітер кужелить. Лубен. у. Чад і дим з нори кужелиться. Полт. г.
Пожевріти, -рію, -єш, гл. Потлѣть нѣкоторое время (о горящихъ угляхъ).
Признатися Cм. признаватися.
Роззяпити Cм. роззяплювати.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.
Фрайтер, -ра, м. Єфрейторъ. Желех. Фрайтер, прочитайте мені лист. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.