Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручий

Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Мкр. Н. 4. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького. К. ЦП. 223.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧИЙ"
Близно, -на, с. = блезно. Черк. у.
Відплішити, -шу, -шиш, гл. 1) Вынуть клинышекъ, которымъ было что либо заклинено. 2) Отколотить. Відплішив так, що до нових віників буде згадувати. Чуб.
Зага́вкати, -каю, -єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають. Шевч. 149.
Обв'язуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. обв'язатися, -жуся, -жешся, гл. = об'язуватися, об'язатися.  
Оведян, -на, м. Раст. Primula elatior. Лв. 101.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Почвара, -ри, ж. Привидѣніе.
П'ятнайцятий, -а, -е. . и пр = п'ятнадцятий и пр.
Самописки нар. Безъ посторонней помощи (писать). Самописки навчивсь писать. Славянос. у.
Хворостняк, -ка, м. = хмиз. Як докопаю, хворостняком затрушу. Мнж. 2.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.