Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ручниця

Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 90.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РУЧНИЦЯ"
Замо́р'Я, -р'я, с. Земля за моремъ, заморскій край. Федьк.
Кашний, -а, -е. Икристый. Кашна риба. Чигир. у.
Кобзонька, -ки, ж. Ув. отъ кобза.
Кращішати, -шаю, -єш, гл. = кращати.  
Куксин, -ну, м. Фуксинъ. Вас. 171.
Надзю́бати Cм. надзюбувати.
Повибивати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Выбить (о многихъ). Ви мені очі повибиваєте. Рудч. Ск. II. 103. 2) Перебить (многихъ). Такого народу повибивали під ту війну. 3) Окончить барабанить (на многихъ барабанахъ). Дівчинонька кріпко полюбила, козаченька рано не збудила, що в барабани да повибивали, у жоломійки да повигравали. Чуб. V. 151.
Пустун, -на́, м. Шалунъ. Він пустун, неслух. Кролев. у.
Скулити, -лю, -лиш, гл. Съежить, скорчить. Головойку склонив, ручейку зложив, ніженьку скулив. МУЕ. III. 36.
Хрипавка, -ки, ж. Хрипота, осиплость. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РУЧНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.