Верчик, -ка, м.
1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи.
2) Сплетенный бубликъ.
Живіття́, -тя́, с. = життя. Поки й живіття мого — не забуду. за живіття́ = за життя.
Зві́шати, -шаю, -єш, гл. = зві́сити. Сіла при Кубані над кручею і ноги звішала. .
Надли́нути, -ну, -неш, гл. Подлетѣть.
Наря́ддя, -дя, с. соб. Орудіе. Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне нарадя.
Нещасливо нар. Несчастливо; неудачно.
Побивач, -ча, м. Снарядъ для набиванія обручей.
Помочувати, -чую, -єш, гл. Смачивать.
Цірчок, -чка, м. = цвірку́н.
Чатовник, -ка́, м. Караульщикъ, часовой. Чатовники кресові запорозькі.
