Викидати 1, -даю, -єш, гл.
1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав.
2) Начать колоситься. Жито викидало колос.
Нади́ми, -мів, м. мн. Паховая грыжа.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Посмагнути, -ну, -неш, гл.
1) Потемнѣть отъ солнца, сильнаго тепла. Гречка посмагла. Висуше насіння, що аж посмагне.
2) Загорѣть.
3) О губахъ: засохнуть, запечься. Посмагли губи.
Сплинути, -ну, -неш, гл. = спливти. Ой втонула дівчинонька, втонула, іно хусточка китаєва наверх сплинула.
Строго нар.
1) Жестоко, свирѣпо.
2) Очень. Понесли багача строго високо.
Типичний, -а, -е. Типическій. Обличчє.... типичне українське.
Угадько, -ка, м. Отгадчикъ, угадывающій будущее. У мене два сини та обидва вгадьки: один ка', що дощ буде, а другий ка' — ба, не буде; хоч той, хоч другий вгадає, а все ж таки сини правду кажуть.
Цей, ця, цяя, це, цеє, мѣст. = сей, -ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. А ця учаділа. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Та це ж я, каже, скликаю громаду. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Не казала мені мати цеї води брати. це та те. То да се. Закиль це та те, то й «святий Боже» заспівають. це б то = се б то.