Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Витурлити, -рлю, -рлиш, гл. = ви́турити. Всіх козаків у поход витурлив.
Користування, -ня, с. Пользованіе.
Намоло́тися, -мелю́ся, -лешся, гл. Намолоться.
Палговатий, -а, -е. Слоистый, плитообразный.
Повиганяти, -ня́ю, -єш, гл. = повигонити.
Пришовка, -ки, ж. = пришивка.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл.
1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Своє серце распаливши.... Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив.
2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. Наймит роспалив багаття.
Світочок, -чка, м. 1) Умен. отъ світ. 2) мн. світочки польові. Раст. Gymnadonia odoratissima.
Чепиргач, -ча, м. = кажан.
