Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двірець

Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІРЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІРЕЦЬ"
Вирихтувати, -тую, -єш, гл. Направить, навести, нацѣлить.
Вітролом, -му, м. Буреломъ, дерево, сломанное вѣтромъ.
Гру́бниця, -ці, ж. Истопница. Хоч би була сорочку білу наділа та вмилась, а то як та грубниця. Рудч. Ск. II. 46.
Дзві́нний, -а, -е. Колокольный.
Зомкнути, -ся. Cм. зімкнути, -ся.
Підласитися, -шуся, -сишся, гл. = підластитися.
Посмажити, -жу, -жиш, гл. Изжарить (во множествѣ).
Пособити, -ся. Cм. пособляти, -ся.
Тапчаник, -ка, м. Ум. отъ тапчан.
Товариш, -ша, м. 1) Товарищъ. Гусь свині не товариш. Шейк. 2) Членъ общества, участникъ предпріятія. Вас. 155. Ум. товаришок.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІРЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.