Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двірець

Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІРЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІРЕЦЬ"
Дере́зка, -ки, ж. Ум. отъ дереза.
Загної́ти, -но́ю, -їш, гл. Унавозить. Як би загноїв добре землю, то б виросли здорові коноплі. Прил. у. Загноїт собі білший або менший кусник поля. МУЕ. III. 48.
Лю́ляння, -ня, с. Баюканье.
Малоземе́лля, -ля, с. Малоземелье.
Розсихатися, -хаюся, -єшся, сов. в. розсохтися, -хнуся, -нешся, гл. Разсыхаться, разсохнуться. Цебер розсохся і розсипався. Рудч. Ск. І. 129.
Скіра, -ри, ж. Кожа. Шух. І. 122. (Швець) буде чоботи шити, мені скаже скіри волочити. Гол. IV. 185. Ум. скірка.
Стуга 2 нар. Потуже. Да в'яжи, вража татарюго, да назад руки стуга. Грин. III. 590. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга. Мет. Ум. стугенька.
Ткачувати, -чую, -єш, гл. Заниматься ткачествомъ.
Урвитель, -ля, м. Сорванецъ. Там такі урвителі, шо ні в одного сусіда яблука не вдержаться. Уман. у. Два сини, що росли урвителями при батькові. Св. Л. 275.
Хрипливий, -а, -е. Хрипливый, скрипливый. Хрипливе дерево два віки живе, а здорове й одного не переживе. Ном. № 8156.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІРЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.