Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двійчатий

Двійча́тий, -а, -е = Двійчастий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Виголос, -су, м. Произношеніе; выраженіе. Желех.
Дійсне нар. Дѣйствительно, именно.
Дря́сен, -ну, м. Раст. Polygonum hydropiper. Вх. I. 12.
За́дувка, -ки, ж. Мятель. Вх. Уг. 239.
Микну́ти, -ну, -ниш, гл. Умчать, помчать. Москалі микнули його аж до Київа.
Надближа́тися, -жаюся, -єшся, сов. в. надбли́зитися, -жуся, -зишся, гл. Приближаться, приблизиться.
Паучиня, -ня, с. = павутиння. Вх. Лем. 447.
Поминати I, -наю, -єш, сов. в. пом'янути, -ну, -неш, гл. 1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом'янув, щоб той не минув. Ном. 2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом'яне. Шевч.
Прокахикати, -каю, -єш, гл. Прокашлять сухимъ кашлемъ.
Старук, -ка, м. Старикъ. Прийшов якісь старук. Гн. II. 106.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЙЧАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.