Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двійчатий

Двійча́тий, -а, -е = Двійчастий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Бреус, -са, м. Человѣкъ большого роста и неуклюжій, неповоротливый. Чуб. VII. 575.
Гаркавка, -ки, ж. Картавая женщина.
Жлу́ктечко, -ка, с. Ум. отъ жлукто.
Неохая, -хаї, об. Неряха.
Повбирати, -ся, гл. = повбірати, -ся.
Пообвалюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и обвалитися, обвалятися, но во множествѣ.
Потурчати, -чу́, -чи́ш, гл. = потуркати.  
Розшахвувати, -вую, -єш, гл. Расточить, промотать.
Роскрівавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роскрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавливать, окровавить, разбить до крови. Б'є, аж роскрівавить. Св. Л. 283.
Хвостовик, -ка, м. Часть плуга: клинь, при помощи котораго можно опускать плугъ глубже или мельче. Канев. у. Чуб. VII. 399.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЙЧАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.