Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двійчатий

Двійча́тий, -а, -е = Двійчастий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧАТИЙ"
Барильчина, -ни, ж. = барило. Гн. II. 36. Ой пійду я в комірчину та загляну в барильчину. Чуб. V. 1091.
Блеклий, -а, -е. Поблекшій, увядшій.
Ґари́та, -ти, ж. Карета. Посадили її в ґариту. АД. І. 312.
Зани́кнути, -кну, -неш, гл. Заглянуть, зайти, посмотрѣть. Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там. Черниг. у.
Куцохвостий, -а, -е. Съ короткимъ хвостомъ. Вх. Зн. 31.
Огничок, -чка, м. Ум. отъ огонь.
Перекопати Cм. перекопувати.
Поколисати, -са́ю, -єш, гл. = поколихати. Трошки поколисала, воно й заснуло.
Поломінь, -ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Драг. 266. Іван палахнув наче та поломінь. Федьк.
Чоботариха, -хи, ж. Жена сапожника.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЙЧАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.