Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двійчи

Двійчи нар. = Двічи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 362.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЙЧИ"
Говіти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131.
Загрі́ти, -ся. Cм. загрівати, -ся.
Зазу́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ зазуля. 2) Насѣк. То-же, что и со́нечко, божья коровка, Coccinella septempunctata. Вх. Пч. І. 5.
Капосниця, -ці, ж. Пакостница.
Катраночка, -ки, ж. = катран? У городі катраночка, ходить Галя як панночка. Н. п.
Компонування, -ня, с. Сочиненіе. У євреїв... писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI.
Обвішати Cм. обвішувати.
Підтакувати, -кую, -єш, гл. = підтакати.
Увертіти, -ся. Cм. увертати, -ся.
Чужосілець, -льця, м. Человѣкъ изъ чужого села. Не ви сінечки робили, робили сінечки чужосільці. МУЕ. III. 120.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЙЧИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.