Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

світило

Світило, -ла, с. 1) Свѣтило. К. Бай. 156. К. Іов. 68. 2) Свѣчи церковныя. Велике диво світило. Ном. № 5537. Несуть тіло до гроба без кадила, без світила. Грин. III. 143.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТИЛО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВІТИЛО"
Жинзівер, -ру, м. = Дзіндзівер и Зінзівер.
За́городище, -ща, м. Мѣсто, гдѣ была загорода (Cм.) Черк. у.
Зубцьований, -а, -е. Имѣющій зубчатый орнамента.
Катюга, -ги, м. Ув. отъ кат.
Кужмарки, -рок, мн. = кузьмірки. Ив. 49.
Меньо́к, -нька, м. = мень. Котл. Ен. IV. 9.
Облій, -ло́ю, м. Протаявшій, покрытый водою снѣгъ.
Оцупіти, -пію, -єш, гл. Затвердѣть.
Спасениця, -ці, ж. 1) Спасающая свою душу. К. ПС. 118. 2) Говѣльщица.
Ткач, -ча, м. Ткачъ. Ном. № 10436. Ум. ткачик.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВІТИЛО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.