Дощ, -щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Мокрий дощу не боїться. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? дощ аж пи́щить, дощ як відром іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. дощ — як крізь си́то. Мелкій дождь. ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свинячий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ум. до́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувси — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ув. дощи́ще.
Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем.
Квіт, -ту, м.
1) Цвѣтокъ. Зацвіла калина у лузі та пустила квіти. Діточки мої, квіти мої! пов'яли ви у зеленочку.
2) в квіти = квітка 4. Зав'язала голову новою хусткою, все чорною і краї в квіти.
Лі́теплечко, -ка, с. Ум. отъ літепло.
Мовчу́щий, -а, -е. = мовчазний. Мовчущий був такий, тільки зо мною... розмовляє. Мовчущі як земля.
Нажи́н, -ну, м. Количество сжатаго хлѣба.
Обваруцкатися, -каюся, -єшся, гл. Испачкаться въ грязи.
Одружити, -ся. Cм. одружувати, -ся.
Предся II, прил. Предъ симъ бывшая. Встрѣчено только въ ж. р. Предся Русь. Вбачати в пас щиру предсю Русь.
Рупати, -плю, -пиш, гл. Быть желательнымъ, интересовать. Що кому рупить, той про те і лупить. Уже мені після корчію оцей тютюн зовсім не рупить. Оце задінеш де небудь люльку, та цілий день і не згадаєш про неї, бо не заманеться. Щоб материзна вернулась — от мене що ру нило. Його господарство ще не рупить. Тепер додому не потішалося: не рупить мені домівка.
