Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стріха

Стріха, -хи, ж. 1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301. 2) Соломенная крыша. Kolb. І. 56. Ум. стрімка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 217.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРІХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТРІХА"
Грішо́к, -шка́, м. Ум. отъ гріх.
Дерев'я́ка, -ки, ж. 1) Отдѣльное дерево. Уночі щось переносило луччі дерев'я у Антонів сад, уже одна тілько дерев'яка осталась. Чуб. II. 424. 2) Кусокъ дерева, полѣно. Ум. Дерев'я́чка.
Дозвіл, -волу, м. Позволеніе, разрѣшеніе. То прошу ж у вас дозволу бувати в гостях у ваших рідних. Левиц. Пов. 329.
Жиді́вка, -ки, ж. Еврейка, жидовка. А хто хоче меду пити — ходім до жидівки, а в жидівки чорні брівки, високі підківки. Макс. (1849), 32. Ум. жидівонька, жидівочка.  
Копитан, -на, м. = капитан. Їхав пан копитан, став, дівчини попитав. Ном.
Обляскати, -каю, -єш, гл. = обляпати. Я так обляскала у віск запаску. Кролев. у.
Пімста, -ти, м. Месть.
Посміттюха, -хи, ж. 1) Птица: жаворонокъ хохлатый, Alauda cristata L. Сіла собі над водою сива посмітюха. Гол. III. 209. 2) Бранное слово для человѣка: дрянь, негодникъ, негодница. Посміттюха яка небудь командуватиме. Конст. у.
Серм'яжина, -ни, ж. 1) = серм'яга. Серм'яжина по коліна — дівчата сміються. Н. п. 2) Домашняго издѣлія сукно, изъ котораго шьются сермяги. Гол. Од. 55.
Татунин, -на, -не. = татунів.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТРІХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.