Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Грі́свиця, -ці, ж. Промежуточная полоса между двумя рядами посадки на бахчѣ.
Друзь, -зя, м. = друг. Чи не вб'єте або чи не скараєте вірного мого друзя.
Зазубе́лити, -лю, -лиш, гл. Взнуздать.
Зако́нюватися, -нююся, -єшся, гл. = законятися. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — ща коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Пакут, -та, м. Пучекъ, связка.
Переносити 2, -шу́, -сиш, гл. Переносить, перенести (многіе предметы). Я оті дрова переносив у хату, бо дощ помочить.
Переснувати, сную́, -єш, гл. — що нитками. Протянуть черезъ что нити. Двір переснує щось нитками.
Розвернути, -ся. Cм. розвертати, -ся.
Чмихнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ чмихати. Фыркнуть, подуть. То муцик, вирвавшись на двір, на голос гончих одізвався, чмихнув, завив, до них озвався. Фыркнуть отъ смѣха.