Деручки́й, -а́, -е́. Умѣющій ловко вскарабкиваться.
Дні́ти, дні́в, гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. Іде козак од дівчини — починає дніти. Уже дніє.
Злітати, -та́ю, -єш, сов. в. злеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Ти з неба злетіла. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли.
2) Взлетать, взлетѣть. До тебе, Господи, душа моя злітає. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку!
Копито, -та, с. Копыто. Вороний коню, чом води не п'єш, копитами сиру землю б'єш? Ум. копитце.
Марнотра́тний, -а, -е. Расточительный.
Масла́к, -ка, м. Кость. Хоч рябо на виду, так маслаки до ладу. Полапають його за бок: чи багато поросло сала; як до маслака долапають, то значить худий. Ум. маслачо́к.
Одначе нар. = однако. Одначе ми не втечемо і тебе не ввеземо. Та вже, каже чмелик, чи винесу, чи не винесу, одначе вам пропадать.
Охрещати, -ща́ю, -єш, сов. в. охрести́ти, -щу́, -стиш, гл. Крестить, окрестить. Що Іван Хреститель воду охрещав. Та ввечері охрестили і Марком назвали.
Цви́нтарь, -ря, м. Мѣсто въ церковной оградѣ, погостъ, кладбище. Мурована церква з високою дзвіницею давня вже; мур аж зазеленів; вимощений цвинтарь проріс травою. А титаря на цвинтарі вчора поховали. Горбатий цвинтарь у молодого лікаря.
Цінькати, -каю, -єш, гл. О птицѣ: кричать, издавая звуки, подобныя цінь-цінь.
