Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Дзиґа́рок, -рка, дзиґа́р, -ра, м. = Годинник. Чаще во мн. ч.: дзиґарки. Знає ту високу з дзиґарками дзвіницю.
Зломок, мку, м. Обломокъ. Ум. зломочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнюю широкого оповідання.
Камаші, -шів, м. мн. Гамаши. Дают мені камаші, заплакали всі наші.
Крамниця, -ці, ж.
1) Лавка. Завів крамницю з тютюном. Зайшов собі в таку крамницю, де продають фиги-миги і всякі ласощі. Гатц. 62.
2) Дощечка у сапожниковъ, на которой рѣжутъ товаръ и выстругиваютъ гвозди. Ум. крамничка.
Листо́чок, -чка, м. Ум. отъ лист.
Ляка́тися, -каюся, -єшся, гл. Пугаться. Не лякайся нас, пане, не багацько нас стане.
Плашкуватий, -а, -е. О дровахъ: изъ широкихъ полѣнъ, плахъ. Дріва шишкуваті.
Розгнівати, -ваю, -єш, гл. Разсердить, разгнѣвать.
Тарасина, -ни, ж. Хворостина изъ фашинника.
