Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Жі́ночка, -ки, ж. Ум. отъ жінка.
Засмерді́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Провоняться. Вже ввесь світ засмердівся ним (тютюном).
Лакуза, -зи, м. = лакиза. Оцей мій муж... а цей — показує на того лакея — цей пройдисвіт, лакуза. Ум. лакузка.
Нацюцяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. Намочить.
Пирський, -а́, -е́ Быстрый, ретивый. Биведіт мені коня пирського.
Помиї, -їв, м. мн. Помои. В помиях утопити. Ум. поми́йки.
Понуристий, -а, -е. Угрюмый, мрачный.
Таточко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Упоровень нар. Вровень. Там же й дощака вшкварив! Такий, шо води по дорозі впоровень коліна.
