Відорювати, -рюю, -єш, сов. в. відорати, -рю, -реш, гл. 1) Отпахивать, отпахать. Відорана скиба. 2) Отрабатывать, отработать пахотой.
Гил, а гил! меж., которымъ прогоняютъ гусятъ.
Дійсно нар. = Дійсне.
Жегна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Прощаться.
Зажовтілий, -а, -е. Зажелтѣвшій.
Злодій, -дія, м.
1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Хто перелазить в кошару, той злодій. Не піймавши, не кажи злодій.
2) Раст. = гречка дика.
3) Нас. короѣдъ, Bostrychus.
Карати, -ра́ю, -єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Доля карає і вельможного, і неможного. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Кого Бог кара на світі, то й вони карають. сло́вом карати. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. на го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни.
Оббрести, -ду, -де́ш, гл. Обойти въ бродъ.
Роскарячуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскарячитися, -чуся, -чишся, гл. Раскарячиваться, раскарячиться.
Солодун, -на, м. = солодій.
