Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тучити

Тучити, -чу, -чиш, гл. Откармливать, питать, утучнять. Хазяйське око товар тучить. Рудч. Чп. 255.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЧИТИ"
Абе́тка, -ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. Ум. Абе́точка.  
Богоненавидник, -ка, м. Ненавидящій Бога. К. (Желех).
Булінька, -ки, ж. Ум. отъ буля.
Долі́вка, -ки, ж. Земляной полъ, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня... одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. долі́вонька, долі́вочка.
За́вивка, -ки, ж. = завертка i. Чуб. III. 193.
Липне́вий, -а, -е. Іюльскій. Желех.
Ми́ля II, -лі, ж. Обрядовое умываніе изъ рѣки или колодца новобрачныхъ въ понедѣльникъ, по возвращеніи новобрачной изъ церкви, гдѣ ее покрива́ють. Мил. 124, 125.
Муги́рька, -ки, ж. Неотеса, мужичка, грубая женщина.
Позрубувати, -бую, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Де яка деревина була, — все позрубував. Пирят. у.
Полотенце, -ця, с. 1) Ум. отъ полотно. КС. 1884. V. 175. Полотенця на станок лянного. Мкр. Н. 38. 2) Часть мере́жки. Cм. мережка 1. (Залюбов.). 3) Плавательная перепонка. Мнж. 189. Вх. Пч. І. 15. 4) Клинокъ косы. Желех. Ум. полотенечко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.