турчин

Турчин, -на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. турчи́нонько. Гол. І. 50.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 297.

Випадкові слова

Байбарисовий, -а, -е. Барбарисовый.

повністю...

Чирякуватий, -а, -е. Покрытый чирьями.

повністю...

Яркий, -а, -е. 1) Страстный (въ половомъ отношеніи). Яркий чоловік, ярка жінка. Камен. у.. Cм. ярий. 2) Острый, хорошо рѣжущій. Ярка коса. Черк. у.

повністю...