Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

турчин

Турчин, -на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. турчи́нонько. Гол. І. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 297.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУРЧИН"
Затопи́ти, -ся. Cм. затопляти, -ся.
Клюсак, -ка, ж. Кривой ножъ, рѣзакъ. Вх. Зн. 26.
Кожушка, -ки, ж. = кожушанка. Думаю потєгти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
Москвофі́л, -ла, м. Сторонникъ великорусскаго языка въ Галиціи. Желех.
Невістка, -ки, ж. 1) Невѣстка. 2) мн. Раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 21. Вх. Зн. 41. Ум. невістонька, невісточка.
Обсапати Cм. обсапувати.
Пообтріпувати, -пую, -єш, гл. Отряхнуть (во множествѣ).
Почаклувати, -лую, -єш, гл. Поколдовать.
Прилетіти Cм. прилітати.
Роха, -хи, ж. Свинья. Вх. Пч. II. 7.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУРЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.