Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тюжити

Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЮЖИТИ"
Багатирство, -ва, с. Богатство. Нехай йому з його багатирством! Мир. Пов. І. 158 б.
Бакхичний, -а, -е. Вакхическій. Левиц. І. 520.
Випродувати, -дую, -єш, сов. в. випродати, -дам, -даси, гл. Распродавать, распродать.
Житня́к, -ка́, м. Ржаной хлѣбъ.
Заміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. І. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. ІІ. 175.
Пошелепатися, -паюся, -єшся, гл. Потащиться. Пошелепався до Яцьків у гості.
Рубонути, -ну, -неш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.
Рунтувати, -ту́ю, -єш, гл. = рунтати. Чию семю за некрута стануть рунтувати. Кіевск. у. Прийдеться рунтувать лежанку й ніч. Рк. Левиц.
Толочанин, -на, м. Работающій въ числѣ другихъ толокою. Чуб. VII. 377.
Урльопник, -ка, м. Солдатъ въ отпуску по билету. Бився з урльопником. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЮЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.