Вимочити, -ся. Cм. вимочувати, -ся.
Допи́тливо нар. Пытливо.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Кісочка, -ки, ж. Ум. отъ коса.
Користонька, -ки и кори́сточка, -ки, ж. Ум. отъ користь.
Перецінювати, -нюю, -єш, сов. в. перецінити, -ню́, -ниш, гл.
1) Переоцѣнивать, переоцѣнить.
2) Оцѣнивать, оцѣнить дороже чѣмъ слѣдуетъ.
Підзамчанин, -на, м. Житель мѣстности передъ замкомъ. Не встоять замкові і підзамчане.
Познакомити, -млю, -миш, гл. = познайомити.
Попини, -пин, ж. мн. Названіе узора для вышивки: човники з полинами.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Хукає собі у руки. І в рученьки не хукав.
