Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роззявити

Роззявити, -ся. Cм. роззявляти, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 45.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗЯВИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗЯВИТИ"
Викопирсувати, -сую, -єш, сов. в. викопирсати, -саю, -єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. І. 120.
Жа́лоба 2, -би, ж. = скарга.
Опернатіти, -тію, -єш, гл. 1) Опериться. 2) Переносно: сдѣлаться зажиточнымъ. Іван був попереду вбогий, а тепер опернатів: уже й волів пара й корова й овечата. Волч. у.
Понаносити, -шу, -сиш, гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Рудч. Ск. II. 16. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили. Драг. 157.
Поскрібачка, -ки, ж. Царапающая. Вх. Уг. 262.
Прирвати, -рву, -рве́ш, гл. Дорвать, арвать еще.
Продомувати, -му́ю, -єш, гл. Просидѣть дома. А ми всі святки продомували, нікуди в світі не ходили.
Супроти, супротив, нар. Противъ. Супротив двора та твоя кума. Чуб. Супротив його ніхто не встоїть. ЗОЮР. І. 97.
Умовляти, -ляю, -єш, сов. в. умовити, -влю, -виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляв, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. ІІ. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. І. 29.
Шпитко, -ка, м. Копающій, роющій. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЗЯВИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.