Бобричок, -чка, м. Ум. отъ бобер.
Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Витверезити, -жу, -зиш, гл. Протрезвить.
Драчкува́ти, -кую, -єш, гл. Обивать стѣны новаго дома передъ обмазкою драницами.
Зависа́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зави́снути и зави́сти, -сну, -неш, гл. 1) Вѣшаться, повѣситься; повиснуть. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Червоне намисто в шинкарки зависло. Мертвець за ним і собі у дзвіницю, та в дірці, що перехрещена, і завис на хресті. На віях, мов дві перлини, сльози зависли. 2) Оставаться, остаться неуплаченнымъ, накопляться, накопиться (о платежахъ, недоимкѣ, долгахъ). Я й платив, щоб подать не зависала. 3) — на кому́. Лежать на комъ, лечь на кого. На твоїй голові все зависло, бо ти староста.
Калап, -па, м. Черная шляпа съ низкимъ круглымъ верхомъ и широкими полями, загнутыми внизъ. Лем мене спізнала моя фраєрочка, що мі закладам за калап пірочка.
Нириця, -ці, ж. Рана, послѣ того, какъ прорветь нарывъ.
Поміжник, -ка, м. Сосѣдъ по земельнымъ владѣніямъ.
Сиротюк, -ка, м. Сирота.
Слухня́ний, слух'я́ний, -а, -е. Послушный. Був добрий, слухняний хлопець. Ум. Слухняне́нький, слух'яне́нький.
