Лубо́чок, -чка, м. Ум. отъ луб.
Нагу́лювати, -люю, -єш, гл. — скоти́ну. Пасть на хорошемъ подножномъ корму для откармливанія.
Підмочувати, -чую, -єш, сов. в. підмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подмачивать, подмочить.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Cм. погінка.
Постреляти, -ля́ю, -єш, гл. Пострѣлять (многихъ). Як їх турки-яниченьки із — за могили напали, — постреляли — порубали.
Промінястий, -а, -е. = промінистий. Високо над усім грає вішне проміняєте сонечко. Промінясті очі.
Псій, пся, псе = песький. Великого роду, а псього ходу. З нього такий господарь, як з псього хвоста сито. іди до псьої мами! — Убирайся къ чорту!
Пузан, -на, м. Брюхачъ. Ум. пузанчик. Старий батько сидить коло хати та вчить внука — пузанчика чолом оддавати.
Ростурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
Тащити, -щу, -щиш, гл. Тащить. Четвер середу нагнав на льоду: як став тащить, аж лід тріщить.
