Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роззичати

Роззичати, -ча́ю, -єш, сов. в. роззи́чити, -чу, -чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички. МУЕ. III. 58.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 45.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗИЧАТИ"
Байтало, -ла, с. Неработящій человѣкъ, безъ дѣла болтающійся, шляющійся. Черк. у.
Бриличок, -чка, м. Ум. отъ бриль.
Бруховещина, -ни, ж. Время гетманства Брюховецкаго. К. Хмельн. 6.
Короваїв, -а, -е. Принадлежащій короваю. Короваєве тісто не замісилося вмісто. Н. п.
Лоптя́чка, -ки, ж. Щемленіе. Желех. Вх. Зн. 84.
Подоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Таланливо нар. Счастливо.
Украсивий, -а, -е. Изукрашенный? Зброя моя украсивая, доленька моя нещасливая. Чуб. V. 802.
Цедрина, -ни, ж. = кедрина. Зроби мені з цедрини трумну. Мет. 268.
Чабанка, -ки, ж. = чабаниха. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.