Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роззичати

Роззичати, -ча́ю, -єш, сов. в. роззи́чити, -чу, -чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички. МУЕ. III. 58.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 45.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЗИЧАТИ"
Вариста піч. Кухонная печь Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Волод, -ду, м. Влажность. Шух. I. 139.
Ворожбит, -та, м. Гадальщикъ, колдунъ. Рудч. Ск. І. 43. Гол. І. 3.
Гнести, гнету, -теш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Горшкови́й, -а́, -е́. Горшечный. Глина горшкова. Вас. 177.
Опростатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Освободиться. 2) Прійти въ себя.
Пообсаджувати, -джую, -єш, гл. Обсадить (во множествѣ).
Пророка, -ки, м. = прорік = пророк. Як був собі чоловік пророка. Мнж. 125.
Пшеничниця, -ці, ж. = пшенишниця.
Скотарь, -ря, м. 1) Скотникъ, пастухъ рогатаго скота. 2) Скотоводъ. Скотарі, табунщики, чабани і отарщики плентались по степах. Стор. II. 137. Ум. скотарик.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.