Вимащувати, -щую, -єш, сов. в. вимастити, -щу, -стиш, гл. Вымазывать, вымазать, смазывать, смазать.
Здуплена́тіти, -тію, -єш, гл. = здуплавіти. Груша здупленатіла.
Знаходити, -джу, -диш, сов. в. знайти, -йду, -деш, гл. 1) Находить, найти; обрѣтать, обрѣсти. Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою. Посилала пані шукати. Шукали, шукали — не знайшли. Не знайду я такої дружини. Там грішники перестають буяти, там томлені знаходять опочивок. Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав. 2) Знайти дитину. Родить ребенка. А її уже й не турбую, моєї бідної Папірусі, щоб уже благополучно знайшла.
Ке (для ед. ч.), кете (для мн. ч.). Дай, подай, подайте. Що воно за сопілка, що вона так гарно грає?.. А ке, я заграю. Коли не вмієш пирога ззісти, ке його сюди. Кете лиш кресало та тютюну.
Келиця, -ці, ж. Кисть, украшающая шляпу парня галицкаго Покутья.
Нечесність, -ности, ж. Нечестность.
Овсі нар. = зовсім.
Полоненик, -ка, м. Плѣнникъ.
Посороматися, -маюся, -єшся, гл. = посоромитися.
Припускати, -ка́ю, -єш, сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. 3) Припускать, припустить, побѣжать быстро. Як припустив коня вороного, — міст мені вломився. Як припустив бігти, — утік. Дощ припустив. Пошелъ сильный дождь. Наче був переставав дощ, а тепер ба який припустив.
