Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Житце́, -ця́, с. Ум. отъ жито.
Займа́тися и заніма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, -йму́ся, -мешся, гл. Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. на зорю́, на світ займа́тися. Свѣтать. Почина на світ займатись. Іще й на зорю не займається — імла. 2) Краснѣть, покраснѣть отъ гнѣва, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. 3) дух заня́вся. Дыханіе захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця.
Ззі́сти, ззім, ззіси́, гл. Съѣсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах.
Непритомний, -а, -е. Бессознательный, безпамятный. непритомним бувши. Въ безпамятствѣ.
Переуючити, -чу, -чиш, гл. Перевьючить.
Порядно нар.
1) Порядочно, порядливо.
2) Какъ слѣдуетъ, по порядку. Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком?
Проїздити 2, -джу, -диш, гл. Проѣздить. Хоче Палій проїздити коня свого.
Рабування, -ня, с. Грабежъ. Рабуванням чужих осель живилися.
Чудовий, -а, -е. Чудный. Чудове лице.
