Вирій, -рію, м. Теплыя страны, куда птицы улетаютъ на зиму. Доходив він аж до вирія, куди небесні пташки злітаються на зімівлю. Зажурилась перепілочка: бідна моя головочка, що я рано із вирію вилетіла.
Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують.
Водотяг, -га, м. Водяной насосъ.
Дияме́нт, -ту, м. = Діамант.
Дровору́б, -ба, м. Дровосѣкъ.
Лайтан, -на, м. Испорч. лейтар. Ой як крикнув проклятий Мазепа на свої лайтани: возьмить Палія Семена та забийте в кайдани.
Перетопити Cм. перетоплювати.
Позаржавлювати, -влюємо, -єте, гл. = позаіржавлювати.
Приїзджий, -а, -е. Пріѣзжій.
Прихилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прихили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. — до кого. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. 2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. 3) — до чого. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи.
