Запопада́ти 2, -да́ю, -єш, сов. в. запопа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав.
Ковальчук, -ка, м. = коваленко 1.
2) Ученикъ кузнеца.
Мацінча́ Cм. маценя.
Потовпитися, -плюся, -пишся, гл. Умѣститься, помѣститься. На всіх улицях люде так і снують, аж не потовпляться. Инша добродійка і в дворі не потовпиться.
Потяти, -тну́, -тне́ш, гл. Изрубить.
Признатися Cм. признаватися.
Розшукувати, -кую, -єш, сов. в. розшука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Разыскивать, разыскать. Коли б чию долю піймав, може б тоді розшукав десь і свою.
Угурно нар. = огурно.
Уприщерть нар. Въ уровень съ краями.
Хлібівча, -чати, с. Родъ маленькой квашни.
