доїти
Дої́ти, -дою, -їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Дій ті корови, що од батька нагнала.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 412.
Том 1, ст. 412.