Відгрімнутися, -нуся, -нешся, гл. Крикнуть въ отвѣтъ. Бодай тому шинкареві таке життя добре! — одгрімнувсь дядько.                          
                        
                                                
                          Відмагати, -гаю, -єш, сов. в. відмогти, -можу, -жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сем'ю людей, то треба було хати.                         
                        
                                                
                          
	Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали.  В рівчаки струмочок забурчав. . .
                        
                        
                                                
                          
	Мали́к, -ка, м. = гамалик.  
                        
                        
                                                
                          
	Нарожде́нець, -нця, м. 1) Новорожденный. 2) Уроженецъ. Ми його знаємо, він з нашого села, у нас і родився — наш нарожденець.  
                        
                        
                                                
                          Отак	нар. = Оттак. Отак по козацьки: нема хліба, їсти пляцки.                         
                        
                                                
                          Панва 2, -ви, ж. соб. отъ пан. Понаїздило до волости панви.                         
                        
                                                
                          Пресподниця, -ці, ж. Преисподняя. Та й укинув його в темницю, та й глибокую пресподницю.                         
                        
                                                
                          Причинець, -нця, м. Зачинщикъ, виновникъ.                         
                        
                                                
                          Розумно	нар.
	1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує.  Він розумно відказав. 
	2) Понятно.  Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно.  Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш.  Ум. розумненько, розумне́сенько.                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          